Гонорея у жінок: симптоми та лікування

Гонорея – бактеріальна інфекція, що передається статевим шляхом. Найчастіше діагностується у сексуально активної молоді віком від 15 до 25 років. Збудник хвороби – гонокок Neisseria gonorrhoeae. Бактерія вражає органи жіночої репродуктивної системи (шийку матки, матку та її придатки), сечовивідний канал в обох статей, ротоглотку (якщо інфікування відбувається при оральному сексі), пряму кишку (анальний контакт), іноді очі, шкіру, суглоби. Гонорея у жінок супроводжується виділеннями, свербінням та болем у зоні статевих органів, але часто протікає безсимптомно, що ускладнює діагностику та сприяє подальшому поширенню гонококової інфекції.

Як передається гонорея: джерела інфікування

Гонорея (трипер) передається від хворої людини до здорової. Основні шляхи зараження:

• Будь-які варіації незахищеного сексуального контакту (вагінальний, оральний, анальний). Статевим шляхом гонорея передається дуже просто і швидко: ймовірність зараження при одноразовому статевому акті з інфікованим партнером без презерватива становить приблизно 50%. Причому для передачі гонококової інфекції виділення сперми не обов'язково, досить простого контакту з ураженими бактерією ділянками тіла.
• Від матері до плоду при проходженні родових шляхів (вертикальний механізм передачі).
• Контактно-побутовий варіант передачі збудника: можливий у поодиноких випадках, через спільне користування предметами особистої гігієни, рушниками, одягом. Поза людським організмом гонококи швидко гинуть (у міру висихання біологічного середовища), тому взаємодія слизових оболонок з інфікованим біоматеріалом має відбутися якнайшвидше.

Ймовірність заразитися гонореєю зростає, якщо людина вже хвора на інші захворювання, що передаються статевим шляхом (хламідіоз, сифіліс). Після лікування від гонококової інфекції стійкого імунітету не формується – після контакту з хворою людиною можна заразитися знову.

Симптоми гонореї у жінок

Ознаки гонореї у жінок неспецифічні та схожі із симптоматикою інших запальних захворювань урогенітального тракту та органів малого тазу:

• патологічні вагінальні виділення: слизові, водянисті або гнійно-слизові оболонки, за кольором – білі, з жовтим або зеленим відтінком;
• надмірний приплив крові (гіперемія) до статевих органів, набряклість, почервоніння, гіпертермія;
• свербіж в області вульви та піхви;
• печіння, різі під час сечовипускання;
• біль внизу живота;
• збої менструального циклу, кров'яні виділення поза менструацією;
• болючі відчуття під час статевих зносин;
• швидка стомлюваність, підвищена температура тіла.

Залежно від того, які органи торкнулася гонококова інфекція (очі, суглоби, ротоглотка, пряма кишка), можливі інші симптоми:

• ознаки кон'юнктивіту: запалення очних яблук та повік, гнійні виділення з очей, біль у ділянці очей, світлобоязнь;
• біль у горлі, почервоніння, збільшення шийних лімфовузлів – гонококовий тонзиліт та фарингіт;
• свербіж у зоні ануса, гнійні та/або кров'яні виділення, біль у прямій кишці, особливо під час дефекації – гонорейний проктит;
• суглобові болі, набряклість та почервоніння шкірних покривів – ознаки асептичного артриту.

Інкубаційний період гонококу від 2 до 14 днів, після цього часу можуть з'явитися симптоми хвороби. Але варто враховувати, що майже у 50% випадків гонорея у жінок протікає у прихованій формі, без жодних ознак або має слабко виражену симптоматику.

Чим загрожує гонорея: ускладнення

Вчасно не виявлена ​​і не пролікована гонорея у жінок переходить у хронічну форму та згодом загрожує ускладненнями. Самовиліковування малоймовірне: без адекватної терапії гонококова інфекція сама не пройде і просто так не зникне.

Наслідки зараження гонококами:

• Запалення матки, придатків та інших тазових органів. Як наслідок – рубцювання, спайки, закупорка маткових труб, підвищення ризику позаматкової вагітності, невиношування плода та безпліддя.
• Невилікувана гонорея підвищує ймовірність заразитися іншими ІПСШ, у тому числі ВІЛ.
• Якщо збудник потрапляє в кровотік, може розвинутись гонококцемія, коли захворювання поширюється на суглоби, сухожилля, вражає шкіру з подальшим розвитком септичного артриту.
• Серед серйозних ускладнень – остеомієліт, менінгіт, ендокардит, поліміозит, респіраторний дистрес-синдром дорослих (РДСД), септичний шок.
• Внутрішньоутробне зараження плода інфікованою матір'ю може спричинити розвиток сліпоти та сепсису у майбутньої дитини.

Діагностика

Перевіритись на інфікування гонококом необхідно в таких випадках:

• виявлення гонореї у партнера;
• після незахищеного сексу із новим партнером;
• при плануванні вагітності;
• профілактично – щороку.

Для виявлення гонореї у жінок є кілька методів лабораторних досліджень. Для деяких необхідно здати мазок зі слизової шийки матки (горла, прямої кишки), для інших – сечу, кров, пробу суглобової рідини:

• ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) – виявлення ДНК збудника гонореї. Найбільш швидкий, достовірний та універсальний метод, крім гонореї, виявляє інші ІПСШ (хламідії, мікоплазму). Матеріал для дослідження – урогенітальний мазок, біоптат, сеча. Результат готовий наступного дня.
• Бакпосів: зразок слизової оболонки поміщають у сприятливе середовище і культивують гонокок (це займає близько 3 днів). Метод вимагає суворого дотримання правил забору аналізів, перевезення біоматеріалу. Застосовується для аналізу мазків із горла, прямої кишки, суглобової рідини. Крім факту присутності гонококової інфекції, дозволяє оцінити чутливість збудника до антибіотиків.
• Серологічний метод – аналіз крові, використовується для виявлення хронічної гонореї в жінок.

Нерідко крім гонореї присутні й інші ІПСШ, тому рекомендується також перевіритись на мікоплазмоз, трихомоніаз, хламідіоз.

Лікування гонореї у жінок

При своєчасному зверненні за медичною допомогою та виконанні всіх рекомендацій лікаря гонорея у жінок успішно лікується.

Особливості лікування гонококової інфекції:

• Терапія включає курс антибіотиків, причому необхідно правильно вибрати препарат. Складність полягає в тому, що гонокок постійно мутує, пристосовуючись до діючих речовин антибактеріальних засобів. Сучасні антибіотики містять комбінацію цефалоспоринів та макролідів, форма випуску – ін'єкції чи таблетки. Достовірно визначити стійкість збудника до препарату дозволяє бакпосів.
• Лікувати гонорею потрібно в обох, у жінки та її партнера, важливо пройти весь курс (як правило, це від 7 до 10 днів) навіть при зникненні симптомів, інакше гонорея перейде в хронічну латентну форму. Зазвичай прояви захворювання суттєво зменшуються вже за кілька днів після початку антибактеріальної терапії. Інакше слід проконсультуватися у лікаря: можливо, гонокок стійкий до обраної діючої речовини і необхідно замінити препарат.
• При розробці стратегії лікування лікар враховує ступінь тяжкості захворювання, наявність супутніх патологічних процесів та ускладнень. Лікування хронічної форми гонореї складніше та займає більше часу. Крім антибіотиків призначають імуностимулюючі препарати, вітамінні комплекси та інші засоби. Ускладнення, суміжні хвороби потребують додаткового лікування.
• На час проходження курсу терапії слід утриматися від сексуальних контактів.

Перевірка ефективності лікування гонореї у жінок передбачає здачу аналізів:

• відразу після завершення курсу антибіотиків;
• після 2-3 місяців;
• при хронічній формі гонореї – щомісячно перші півроку після проходження курсу терапії.

Профілактика гонореї: як не заразитися?

Незважаючи на те, що гонорея у жінок не є невиліковною хворобою, краще вживати всіх заходів, щоб не захворіти. Зменшити ризик зараження гонококовою інфекцією допоможуть прості способи профілактики:

• При статевих контактах користуватись презервативами чи іншими засобами бар'єрної контрацепції;
• Регулярно дотримуватись інтимної гігієни;
• Проходити щорічний чек-ап у гінеколога – обстежуватися на наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом;
• Перевірятися на ІПСШ, включаючи гонорею, щоразу при зміні партнера по сексу.

За будь-яких підозр на гонококову та інші інфекції пройдіть обстеження, це важливо. Бережіть себе та своє інтимне здоров'я.